Захоплення судна з військовою технікою з України сомалійськими піратами виявилось загадкою, огорнутою таємничістю.
Уряд Кенії заявляє, що вантаж був для них. Американський уряд і пірати наполягають, що вантаж призначався для Південного Судану.
Якщо вантаж був дійсно для нас, то очевидно, що Міністерству оборони необхідно більше прозорості в голосуванні з консолідованого бюджету. А парламентський комітет з оборони повинен бути в змозі здійснювати більше нагляду за тим, які закупівлі здійснюються на гроші платників податків «в ім’я» безпеки кенійських громадян.
Відверто кажучи, теза про те, що всі ці танки необхідні для забезпечення національної безпеки - наскільки тривожна, настільки й безглузда. Тому що загрози для нашої безпеки, які мали місце на початку цього року - не такого роду, що вимагають традиційного військового обладнання.
Якщо вантаж був не для нас, що здається більш імовірним, то виникає кілька варіантів. Один полягає в тому, що уряд Кенії, через Міністерство оборони, свідомо порушує ембарго на постачання зброї до Судану. Інший варіант полягає в тому, що окремі особи в міністерстві оборони та/або власне збройних силах порушують ембарго не від імені уряду, а від імені своєї власної кишені. Якщо це так, то парламентський комітет з оборони, а також антикорупційний комітет повинні вжити заходів.
Д-р Медхан Тадесс з Центру політичних досліджень і діалогу в Ефіопії, приписує "піратство" двом речам: по-перше, економічній та політичній ситуації в поки ще невизнаній державі Пунтленд – державі, в якій не вистачає більш традиційних джерел доходів, і в якій політикам, які прагнуть прийти до влади, не вистачає коштів на кампанії з більш традиційних джерел фінансування. По-друге, економічним потребам ісламістських організацій в Сомалі, з урахуванням того, що старі методи фінансування були істотно скорочені через так звану війну з тероризмом.
Перехідний федеральний уряд зберігає видимість контролю над територією Сомалі, яка включає в себе поки ще невизнані держави - Пунтленд і Сомаліленд. Африканський союз повинен взяти на себе провідну роль у тому, що стосується визнання цих двох держав. А потім, якщо їх визнають, він повинен взяти на себе провідну роль у забезпеченні того, щоб Пунтленд став спроможним ефективно охороняти свою берегову лінію.
Тим часом, Червоне море, як і раніше, є занадто важливим водним шляхом, щоб продовжувати так його ігнорувати. Односторонніх дій - наприклад, таких, до яких недавно вдалася Франція у вирішенні проблеми захоплення одного зі своїх кораблів - буде недостатньо.
Необхідні багатосторонні заходи, і Африка повинна виступити лідером в цьому. І всі країни, що мають вигоду від Червоного моря - в тому числі Об’єднані Арабські Емірати, особливо Дубаї, який зараз стає вузлом судноплавства – повинні фінансувати цю діяльність в повному обсязі.
З піратством в таких масштабах в 21-му столітті і в такій нестабільній частині Африки не можна й надалі миритися. Це вже навіть не смішно. Цю проблему потрібно вирішувати.
http://allafrica.com/stories/200810060868.html
(East Africa: Tankgate - Who Are the Real Pirates?)
