Найхарактернішою особливістю 90-х була всеохопна невпевненість у завтрашньому дні. Чи вистачить грошей, щоб нормально прожити, що буде з цінами, доларом, і чи не потрібно буде завтра шукати нову роботу? Ці питання характерні для будь-яких затяжних криз, — пише журнал «Профіль».
«І сьогодні в суспільстві наростає страх — що буде завтра. Він саме заснований на тому, що люди добре пам’ятають початок 90-х, коли ситуація погіршувалася, а влада не могла з цим впоратися. Досить пригадати 1993 рік, коли інфляція досягла 10 000%, галопуючий валютний курс», — говорить директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин. У сьогоднішній ситуації він бачить більше паралелей не з 90-ми, а з останніми місяцями 2004 року.
«Але якщо і далі застосовуватимуться незрозумілі і непрозорі дії, у тому числі і з безальтернативної ліквідації обмінників, ситуація може наблизиться і до 90-х. Поки ж відмінності досить великі: скажімо, тоді золотовалютні резерви НБУ були практично порожні, перші кошти були отримані від МВФ і Світового банку, але вони були мізерними. Думаю, ризики є, але повторення високої інфляції і стрибків обмінного курсу, що існували в 90-х, вдасться уникнути», — переконаний пан Юрчишин.
Проводячи паралелі з 90-ми, відзначимо, що, як і тоді, найреальнішою зайнятістю і можливістю заробити на життя залишається малий бізнес: «При нинішніх високих ризиках масових звільнень ідеальною ситуацією було б залучення цих людей в сектор малого і середнього бізнесу. Частка малого бізнесу в структурі ВВП з року в рік знижується і сьогодні не перевищує 4%, тоді як в розвинених країнах вона досягає 70%.
Цьому сектору потрібна підтримка — через дерегуляцію, спрощення умов відкриття і закриття підприємств, зменшення перевірок, доступ до кредитів на розвиток власної справи», — відзначає він. А державі, на думку експерта, необхідно займатися інфраструктурою, будувати дороги — вони будуть потрібні завжди, та і навколо них виникає великий простір для малого і середнього бізнесу.
